Викрадення дитини одним із батьків: захист права на спілкування
Спори між розлученими батьками, пов’язані з місцем проживання дітей та спілкування з дитиною, є одними з найскладніших в сфері сімейного права. Подібні спори в першу чергу пов’язані з морально-психологічними аспектами. В правовому сенсі складність пов’язана з досить слабким законодавством у цій сфері.
На жаль, часто батьки цим користуються, незважаючи на інтереси дітей. Досить часто той з батьків, з ким дитина постійно проживає, чинить максимальні перешкоди для спілкуванню з дитиною.
Однак зараз стали непоодинокі випадки, коли мати або батько фактично викрадає дитину, не даючи змоги іншому з батьків дізнатися про її місцеперебування. Здебільшого це відбувається під час спору щодо визначення місця проживання дитини. Подібні судові спори зазвичай можуть тривати досить довго, зважаючи на участь також органу опіки, можливість подальшого оскарження рішення тощо.
На жаль, вітчизняне законодавство надає рівні права обом батькам на виховання, якщо місце проживання не визначено договором або рішенням суду. А тому, якщо мати або батько забирають дитину без можливості спілкування для іншого, це не вважається викраденням в розумінні Кримінального кодексу України. Тому звернення до поліції зазвичай не дає результату. А судова справа щодо витребування дитини та визначення її місця проживання, як було згадано, може тривати роками.
Тут ми розглянемо, як же можна швидко захистити право на спілкування з дитиною, якщо інший з батьків її викрав та не дає можливості для участі у вихованні. Чим зарадить сімейний адвокат та до кого звертатися.
Зазначимо, що це стосується ситуації, коли дитина перебуває в Україні. У випадку перетину кордону, справа значно складніша.
Одним із варіантів часто розглядають звернення до суду з окремим позовом про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною. В такому випадку орган опіки можна не залучати, а справа може бути розглянута швидше. Однак це не гарантія.
Також можна звернутися до поліції та вимагати складення протоколу за насильство в сім’ї. Позбавлення одного з батьків (часто того, з ким дитина постійно проживала раніше) може вважатися психологічним насильством та бути підставою для притягнення до адміністративної відповідальності. Однак на повернення дитини це не зможе суттєво вплинути.
Найбільш оперативним способом забезпечити одному з батьків рішення щодо побачень з дитиною є подача заяви про забезпечення позову в рамках справи про визначення місця проживання дитини.
У відповідності до Цивільного процесуального кодексу України позов може бути забезпечений встановленням обов’язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин. За таких обставин можна вимагати визначити час спілкування з дитиною та зобов’язати іншого з батьків передавати дитину в такі часи матері або батьку, які проживають окремо.
Можливість використання такого способу забезпечення позову підтверджена Постановою ВС від 15 листопада 2023 року по справі № 467/403/22 (провадження № 61-6283св23).
Секрет полягає в тому, що заява про забезпечення розглядається без виклику сторін і досить швидко (відповідно до ЦПК 2 дні, фактично може бути трішки більше, але не суттєво). І ухвала про забезпечення підлягає примусовому виконанню. Фактично це буде тимчасове рішення суду щодо графіку побачень з дитиною.
Загалом, як і зазначалося, такі справи досить складні і всі дії потрібно робити у відповідності до закону. Те ж стосується і вжиття заходів для примушування батька/матері до виконання рішення суду. А тому для ефективного захисту радим звернутися до сімейного адвоката.