Договір дарування чи заповіт
Договір дарування і заповіт — правові засоби, які найчастіше використовуються, щоб визначити, кому саме з дітей, онуків або інших родичів особа бажає передати своє майно у випадку смерті. Хоча насправді це два досить різні інститути та мають принципові відмінності. Однак багато людей їх продовжують плутати.
В даному матеріалі розглянемо відмінності договору дарування та заповіту. Переваги та недоліки кожного в плані їх можливого оскарження іншими родичами з огляду на ситуації, в яких ці правові інститути використовуються. А також який засіб краще, якщо особа бажає собі забезпечити підтримку на старість.
Головна відмінність
Принциповою відмінністю є час виникнення права власності на майно у особи, якій воно передається (обдаровуваний або спадкоємець). У випадку укладення договору дарування особа стає власником відразу після укладення такого договору. У випадку смерті дарувальника жодних додаткових дій щодо оформлення майна не вимагається.
У випадку із заповітом ситуація кардинально інша — особа може стати власником лише після смерті заповідача. Для цього необхідно буде виконати ряд дій: подати заяву про прийняття спадщини, підготувати та подати необхідні документи для реєстрації та врешті отримати свідоцтво про право на спадщину.
Ризики для отримувача
Часто також в клієнтів виникає запитання — наскільки гарантовано особа отримає майно і чи не зможуть це оскаржити інші родичі.
Більш ризикованим в такому випадку є заповіт в ситуації, коли є інші спадкоємці першої черги (діти, батьки, інший з подружжя). Перш за все, Цивільний кодекс України передбачає таке поняття як право на обов’язкову частку. Воно належить неповнолітнім або непрацездатним (пенсіонерам, людям з інвалідністю) спадкоємцям, незалежно від змісту заповіту.
Іншим ризиком є те, що сам спадкодавець в подальшому може зробити новий заповіт, який беззаперечно буде мати перевагу над попереднім. Це може бути зроблено без відома спадкоємця. Іноді деякі родичі можуть скористатися з безпомічного становища дідуся або бабусі, змусивши переписати заповіт або ж взагалі, скористатись ситуацією, коли особа не зовсім розуміє, що підписує.
Окрім того заповіт може бути оскаржений в суді.
Більш гарантованим для отримувача майна звісно є договір дарування. Його також можна оскаржувати в суді як і заповіт. Однак для отримання результату потрібно мати певні беззаперечні докази. Та і дарувальник не може самостійно відмовитися від раніше укладеного договору, як у випадку із заповітом.
Ризики для дарувальника
Часто отримувач майна визначається саме з метою того, щоб він забезпечив особі утримання на старості, так би мовити — «доглянув до смерті». І з цією метою також використовують договір дарування або заповіт. Однак це не зовсім правильно.
Дійсно після підписання договору дарування обдаровуваний уже формально дарувальнику нічим не зобов’язаний. А сподівання дарувальника можуть бути невиправдані.
Саме тому варто використовувати правильний правовий механізм для подібних ситуацій — договір довічного утримання. На жаль, часто люди не знають про його існування, а тому укладають договори дарування та отримують негативні наслідки.
Саме тому при вирішенні подібних ситуацій радимо звернутися за консультацією до адвоката по спадщині.