Виграно справу про виселення

Як відомо, в Україні довгий час діють старі радянські норми законодавства щодо прописки (реєстрації місця проживання), які часто ускладнюють життя багатьом людям, зокрема і власникам житлової нерухомості, в якій зареєстровані колишні родичі або ж взагалі сторонні особи.

Ми вже писали, що відбулися зміни в законодавстві щодо реєстрації місця проживання, які повинні спростити цю процедуру. Однак повноцінно вони ще й досі не функціонують. Тому питання зняття з реєстрації або ж виселення залишаються актуальними. Тим більше, коли особа фактично проживає в приміщенні.

Аналогічна ситуація була в нашому випадку: особа досить давно проживала в квартирі та вважала, що має всі права там проживати. Ситуація ускладнювалася тим, що людина фактично чинила перешкоди в доступі до квартири законному власнику житла. Правоохоронні органи відмовлялися якось допомогти, зважаючи на те, що жилець мав прописку, а відповідно і право там проживати.

Однак при дослідженні документів було встановлено, що підставою для прописки став договір найму (оренди), який укладався досить давно і був скоріше формальністю. Проте саме це дало підстави вимагати виселення вказаної особи, зважаючи на порушення ним умов оренди (несплата комунальних платежів) та необхідністю проживання власника житла.

Незважаючи на свою архаїчність Житловий кодекс України (стаття 169) передбачає, що при припиненні договору оренди житла, що належить громадянам на праві приватної власності, орендар підлягає виселенню без надання іншого жилого приміщення. У разі відмови, виселення здійснюється в судовому порядку.

Варто звернути увагу, що навіть в таких випадках, суди часто відмовляють у виселенні, обґрунтовуючи все це порушенням права на житло та пропорційністю інтересів сторін. Є навіть відповідні правові позиції Верховного Суду.

Так сталось і в нашій ситуації в суді першої інстанції. Суд визнав порушення умов проживання наймачем та розірвав договір найму житла. Однак відмовив у виселенні. Ситуація склалась патова — з одного боку договору немає (, а відповідно і обов’язків по оплаті комунальних платежів та інших обов’язків орендаря), а з іншого — особа має право проживати. Так це вирішив суд першої інстанції.

Відповідно було прийняте рішення йти до апеляції. І вже апеляційний суд вирішив таки виселити наймача.

Процедура тривала довго і насправді ще не закінчена, адже попереду фактичне виконання цього рішення. Однак принциповим було отримати позитивний результат від суду, зважаючи на неоднозначну та проблемну судову практику по цьому питанню.

Варто наголосити, що саме системний підхід до аналізу документів, підготовки до суду, подачі необхідних доказів сприяв отриманню такого рішення. Без ґрунтовної роботи адвоката по житлових справах в даному випадку такого результату досягти складно.