Заповіт чи дарування

З правової точки зору ці два поняття (заповіт і дарування) є зовсім різними, однак в побуті їх дуже часто плутають, що ускладнює спілкування з юристом та розуміння правових наслідків деяких дій.

Досить часто літні люди бажають за життя розпорядитися належним їм майном на користь своїх рідних або ж людей, які їх доглядають. В таких випадках можна почути класичну фразу «переписати» хату, квартиру тощо. Однак під фразою «переписати» можуть приховуватись і заповіт, і договір дарування або ж інші правові механізми.

В даному матеріалі роз’яснимо, що означає написати заповіт та укласти договір дарування, які правові наслідки має кожен з цих документів та які є відмінності. Також які ризики виникають для кожної зі сторін в кожному випадку.

Що таке заповіт?

Заповіт — це одностороннє особисте розпорядження фізичної особи належними їй правами та обов’язками на випадок її смерті. Для складення заповіту не потрібна згода іншої особи (того, на користь кого робиться заповіт). Достатньо волі заповідача.

Особа, на користь якої зробили заповіт, виявляє волю до прийняття спадщини уже після смерті спадкодавця, приймаючи її або відмовляючись прийняти. Потрібно розуміти, що ніхто не зобов’язаний приймати спадщину і може від неї відмовитися.

Для оформлення заповіту достатньо одному заповідачу прийти до нотаріуса або до іншої особи, яка має право посвідчувати заповіт (наприклад, посадова особа місцевого самоврядування). Не вимагаються також документи на майно, відносно якого буде вчинений заповіт. Заповіт може стосуватися всього належного спадкодавцю майна або лише його частини.

І найголовніше — після складення заповіту правовий статус та власник майна не змінюється. Особа, на користь якої складено заповіт зможе стати власником тільки після смерті заповідача і при виконанні вимог щодо прийняття спадщини та наявності документів.

Також заповідач завжди може скласти інший заповіт. Для цього не обов’язково скасовувати попередній — вважається, що дійсним є той заповіт, який складений пізніше інших.

Разом з тим, заповідач в заповіті не може позбавити спадкоємців права на обов’язкову частку. Відповідно до статті 1241 Цивільного кодексу України незалежно від заповіту неповнолітні та непрацездатні діти, вдова (вдівець) та батьки спадкодавця мають право на обов’язкову частку в спадщині (половина частки, яка належала б кожному у разі спадкування за законом).

Що таке договір дарування?

Договір дарування — це угода, відповідно до якої одна особа передає іншій безоплатно певне майно, право власності на яке переходить при вчиненні даної угоди.

Для укладення договору дарування необхідна присутність обох сторін договору — дарувальника та обдаровуваного. Договір щодо нерухомого майна укладається у нотаріуса та право власності підлягає державній реєстрації.

На відміну від заповіту для укладення договору необхідні зібрати документи щодо предмету дарування, які потрібні будуть нотаріусу.

Найбільш принциповою відмінністю від заповіту є те, що обдаровуваний стає новим власником дарованої речі при укладенні договору, а не в майбутньому після смерті дарувальника і за певних умов. Іншими словами права обдаровуваного більш захищені і гарантовані, ніж при написанні заповіту.

Разом з тим позицію дарувальника менш захищена, якщо між сторонами були певні усні домовленості щодо утримання та догляду. Фактично і формально дарувальник віддає своє майно і не може в майбутньому відмовитися від договору, у зв’язку зі зміною настрою або певних обставин. Розірвати договір можна лише у виключних випадках, які передбачені законодавством, і в судовому порядку.

Таким чином, з правової точки зору складання заповіту та укладення договору дарування є зовсім різними правовими інститутами, які мають різні завдання та викликають різні правові наслідки.

Чим відрізняється заповіт від дарування?

Узагальнимо основні відмінності даних правових інститутів для розуміння більшості громадян:

  • Заповіт складає лише одна сторона — заповідач. Для укладення договору дарування обов’язково потрібні обидві сторони.
  • При даруванні обдаровуваний відразу стає власником подарованого майна. Заповіт лише дає право отримати спадщину після смерті заповідача.
  • При написанні заповіту необхідність збору документів покладається на спадкоємця та відбувається після смерті заповідача при оформленні спадщини. У випадку укладення договору дарування всі документи готуються відразу та надаються при укладенні договору.
  • Заповіт в будь-який час може бути змінений заповідачем до його смерті. Розірвати договір дарування просто так неможливо, для цього мають бути наявні виключні обставини та процедура проводиться через суд зазвичай.
  • Заповітом не можна усунути осіб від обов’язкової частки на спадщину. Подарувати можна все, незалежно від наявності можливих спадкоємців, що мають право на обов’язкову частку.

Це основні відмінності, які мають значення для загального розуміння правової природи заповіту та дарування. Звичайно є багато інших особливостей, що стосуються укладення та складання документів. Для отримання більш детальної інформації в кожному випадку радимо звертатися до фахівців, зокрема до адвоката по спадщині. Після детальної консультації ви зможете обрати оптимальний варіант в кожній ситуації.

Строки звернення до суду за захистом трудових прав

Для звернення до суду з будь-якого питання, в тому числі і по трудових спорах, законодавством встановлені відповідні строки. У сфері захисту трудових прав такі строки встановлені Кодексом законів про

Визначення батьківства, оспорювання та визнання

В даному матеріалі спробуємо розглянути більшість ситуацій, які стосуються зазначення батька у відомостях про народження дитини. Коли достатньо звернення до органів РАЦСу, а коли потрібно йти до суду.

Як можна виписати особу з житла

В даному матеріалі хочемо звернути увагу на проблемність питання виселення та виписки з житла. Відповімо – чи можна виписати співвласника. Також ще раз звернемо увагу на загальну проблематику питання